Західний вітер із присмаком асфальту

Через якихось півроку львів'яни можуть почати уважніше ставитися до прогнозів погоди гідрометеорологів. А особливо – до повідомлень про те, що дме західний вітер. Для цих побоювань у них є всі підстави.

Нещодавно у Львові відбулася непомітна подія, на яку городяни звично не звернули уваги. А варто було б, адже вона стосується багатьох із них. Ідеться про земельний аукціон, на якому Львівська міська рада продала земельну ділянку площею 5,2 га на вулиці Т. Шевченка, 323-237, що в мікрорайоні Рясне-2. Землю за ціною 6 млн. 961 тис. 136 грн. продали під асфальтовий завод, який інвестор планує побудувати за якихось кілька місяців.

Інвестор, який "ощасливив" львів'ян, виявився діловим. Бо 3 березня викупив земельну ділянку, а вже 5-го отримав позитивні висновки від Головного державного санітарного лікаря, управління охорони навколишнього середовища у Львівській області, управління МНС у Львівській області, управління архітектури Львівської міської ради щодо можливості перепрофілювання її під асфальтовий завод. Для відволікання уваги громадськості на громадських слуханнях підприємство лагідно назвали "виробничою базою з виготовлення компонентів для ремонту та будівництва автомобільних доріг". Покупцем земельної ділянки та майбутнім господарем асфальтового заводу стала вже добре відома львів'янам турецька фірма ТзОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", яка стала учасником зведення об'єктів до Євро-2012.
Але це ще не все. Чиновникам здалося, що львів'янам мало одного асфальтового заводу, тож поряд вони дозволили спорудити ще один.

Як було зазначено в матеріалах громадських слухань, Львівському комунальному підприємству "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" замінили вилучену під будівництво терміналу аеропорту "Львів" ділянку на територію площею 0,9000 га на вул. Т. Шевченка (промвузол Рясне). Цю землю виділили в постійне користування для перенесення і розміщення асфальтобетонного заводу.

Директор громадської організації "Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков переконаний, що поява двох потужних асфальтових підприємств на західному напрямку Львова матиме неприємні наслідки для його мешканців. Адже саме із заходу на місто дме більшість вітрів. Одна річ, коли вітер несе чисте лісове чи паркове повітря, а зовсім інша – викиди асфальтових підприємств. У такий спосіб центральна частина Львова, і без того вкрай забруднена, тепер отримає додаткову кількість шкідливих викидів.

Думку Д. Скрильнікова поділяють член Міжнародної федерації ландшафтних архітекторів, фахівець із питань озеленення з багаторічним досвідом практичної діяльності, професор Національного лісотехнічного університету Володимир Кучерявий і старший науковий співробітник Інституту екології Карпат Оксана Марискевич.

Звичайно, міські чиновники та спеціалісти, які будуватимуть нові асфальтові заводи, всіляко переконуватимуть львів'ян, що там буде змонтовано сучасне обладнання, яке не погіршить показники чистоти повітря. Аналогічне, мовляв, працює в західних країнах. Проте, по-перше, навряд у нас встановлять нове устаткування. По-друге, його обслуговуватимуть українські спеціалісти, для яких екологія – ледь не лайливе слово. За кілька тисяч гривень заробітної плати вони не тільки чхатимуть на технологічну дисципліну, а й знехтують безпекою власних дітей.
Під час розробки нового генерального плану розвитку Львова його автори, крім нової житлової забудови в західній частині міста, передбачали створення нового парку "Білогорща ". З парком чиновники намудрували. Щоб багато не витрачати на нові паркові насадження, домовилися з обласними депутатами і перейменували частину колишніх лісів Басівського лісництва на парк. Які будуть претензії? Образно кажучи, на кілька десятків тисяч мешканців західного житлового району тепер припадає певна кількість дерев. Робити нічого не потрібно і нормативи виправлено. Можливо, з часом влада щось та й посадить.

Унаслідок появи нових заводів постраждає також "Білогорща", адже стане частиною захисної смуги одного з них. Хто захоче там прогулюватися?

Щодо асфальтових підприємств, то вони, безумовно, потрібні. Але чи в межах майже мільйонного населеного пункту, який, згідно з концепцією нового генерального плану, отримує назву "місто, комфортне для проживання".
Василь Худицький
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2010/06/03/41466/